zoma.com.ua

Смикнути кішку за хвіст, підпалити мурашник, штовхнути собаку-що рухає дитиною, коли вона виявляє жорстокість до тварин, і коли така поведінка має насторожити батька? Сьогодні поговоримо про складну, але дуже важливу тему.

Коли дитина завдає шкоди живій істоті, їм можуть рухати різні мотиви: цікавість, страх, імпульсивність, агресія, стадний інстинкт. Завдання батька-правильно зрозуміти причину жорстокого поведінки, і саме з нею.

Цікавість. Що всередині рибки? Чому кошеня пищить? Чи вміє жук літати без крил? Це нормальні питання для дітей до 4 років, і від реакції батьків багато в чому залежить майбутнє ставлення як до тварин, так і до пізнавального інтересу.

Що робити?

• зупиняти спроби дитини заподіяти шкоду
• пояснювати, що тварині боляче
• задовольняти цікавість: розповісти про життя і звички звіра, його особливості та умови життя
• не лаяти малюка за випадково заподіяну шкоду: розуміння своєї відповідальності прийде до них пізніше.

Страх. Коли людина стикається з чимось, що її лякає, перше бажання це «щось» знищити. Особливо яскраво така реакція проявляється у дітей, які бояться комах, павуків, дощових хробаків та гусениць.

Що робити?

у будь-якому віці пояснювати, що боятися це нормально, але ми не повинні давати страху керувати нами.

Розповідати про те, що навіть маленька людина сильніша, ніж навіть найстрашніша комаха, а завдання сильного-розумно розпоряджатися своєю силою.

Агресія. Цілеспрямована жорстокість стосовно тварин може бути наслідком пригніченої агресії та спробою повернути собі почуття контролю. Якщо сім’ї практикується емоційне чи фізичне насильство, через жорстокість до тварин дитина приміряє він роль старшого.

Що робити?

працювати з першопричинами та шукати «точку входу» в ситуацію, де у дитини з’явилася агресія, з якою вона не змогла адекватно впоратися.

Імпульсивність. «Бий чи біжи» – еволюційний механізм розвитку, який уможливив виживання людства. Тому деякі діти можуть вдарити собаку, який загравшись вкусив, або стиснути папугу, клюнув за вухо. Це «тваринний» рівень реакції, з яким потрібно працювати.

Що робити?

Вміння стримувати свою імпульсивність зазвичай росте разом із дитиною, і поступово формується до 8-10 років.

Якщо імпульсивність виявлена дуже сильно, варто звернути по допомогу до нейропсихологу і практикувати вправи у розвиток управляючих функцій мозку.

Бути як усі. Ще один еволюційний механізм, який іноді бере гору над раціональним початком, – слідування за зграєю, а в нашому випадку за колективом. Одиниці хлопчиків самі собою відчувають бажання глушити жаб, але опинившись у групі, де хтось запропонував таку розвагу, лише одиниці можуть від нього відмовитися. Це не виправдовує жорстокість дітей і підлітків, але є сигналом батькам про те, що прихильність між дитиною і вами (а також усіма правилами, нормами, принципами вашої сім’ї) ослабла і потребує підживлення.

Що робити?

• зміцнювати зв’язок із дитиною
• за необхідності відокремити дитину від колективу, спілкування з якими провокує на жорстокість
• розвивати чуйність, співпереживання
• формувати відповідальність за свої вчинки